язик

-а́, ч.

1) Рухливий м'язовий орган у ротовій порожнині хребетних тварин і людини, який допомагає захоплювати, пережовувати й ковтати їжу, визначає її смакові якості. || Страва, приготовлена з цього органа деяких тварин (перев. коров'ячого або свинячого). || перен. Те, що має подовжену, витягнуту форму.

2) Цей самий орган людини, за допомогою якого вона усно передає свої думки, спілкується; орган мовлення.

••

Моло́ти язико́м — просторікувати, розпатякувати.

Прикуси́ти язика́ — замовкнути.

3) заст. Мова (у 2 знач.).

4) заст. Народ, народність.

5) перен. Полонений, від якого можна дістати потрібні відомості. || Те саме, що розвідник 3).

6) Металевий стержень у дзвонах, дзвінках, який, ударяючись об стінку, видобуває звук.

7) Уживається як складова частина деяких ботанічних назв.